Цей святий образ неможливо не помітити, тільки зайдеш у храм. Не тільки тому, що Городищенська ікона Богоматері має незвично великі розміри, але абсолют органічно вписується в іконостас цієї майже трьохсотлітньої церквиці. Є якась таїна у таких іконах, поглядах Богородиці та Богонемовляти. У їх зображення хочеться вдивлятися і вдивлятися, і підносити свою молитву до Богоматінки. Парафіянка Анна Пилипівна Герасим’юк, яка приймає записки на касі і продає свічки, каже, що топче цю землю вже 79 рік, але так ніхто у селі достеменно й не знає, де взялася ця ікона у простому сільському храмі. Раба Божа Анна може переказати тільки давні легенди про те, що ікона у Городище… припливла річкою Чорногузкою, а за іншою версією, її взагалі знайшли якось у дуплі дерева біля храму…
Проте відомо, що у роки Другої світової війни саме ця ікона, як вважають у селі, зберегла і древню церквицю. Коли німці та поліцаї вирішили її спалити, то побили священика, який зумів сховатися потім на сусідньому полі у житі. Він і бачив, як підпалювали храм, проте зловмисники настільки були впевнені, що дерев’яні стіни легко згорять, що не завдавали собі особливого з тим клопоту. Розклали невелике вогнише посеред храму і вкинули у нього ікону Богородиці. Її хотіли винести з церкви геть, але ікона… не далася. Вона начебто не проходила у двері, хоча і мала б пройти. Коли священик прибіг із жита у храм, то побачив, що ні церквиці не завдано великої шкоди, ні самій іконі: вона тільки покрилася кіптявою.
День, коли Православна Церква вшановує Введення в храм Пресвятої Діви Марії, у Городищі є другим престольним святом. Церквиця тут – Свято-Троїцька. Але на Введення тут так само багато людей, як на престольне свято чи на Великдень. І мешканці Городищ, і навколишніх сіл ідуть цього дня поклонитися святому образу Богородиці, який вважають чудотворним. Не одне покоління молилося до нього і отримувало милості Божі за своїми щирими молитвами. У скількох храмах не буваєш на Волині, а кожен захоплює тільки своїми, властивими цьому селу, вишиваними рушниками, хругвами, і городищенська церква – не виняток. Але тут є ще й цілий рядок вишитих картин на сюжети зі Святого Письма: пожертва парафіян.
Святкову всенічну з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, котрий також бував у цьому храмі і поклонявся чудотворній іконі, очолив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили настоятель Городищенського храму протоієрей Володимир Дзвінчук, настоятель храму у селі Баїв протоієрей Василь Левковець, священики з усієї округи. Отець Валентин передав благословення парафіянам від керуючого Волинською єпархією владики Ніфонта, відзначивши, що такі духовні пастирі, як настоятель городищенського храму, смиренно несуть свій хрест служіння на парафії, украплюють своїх духовних дітей у православній вірі.
Переглядів: 38
