За своє пастирське життя отець Миколай спорудив уже два храми.  Перший – у селі Дорогиничі Локачинського благочиння, де служив 10 років. І другий  Хрестовоздвиженський собор у луцькому мікрорайоні Теремно, який має два престоли, при  якому діє кілька хорів, створено перший у Волинській єпархії соціальний центр, діють волонтерські і молодіжні групи, проводяться численні благодійні акції.

Він не тільки перший священик у своїй глибоко віруючій родині, його шлях до Бога, власне, навіть просто у церкву починався у непрості богоборчі часи, коли переслідували навіть за відвідування храму. І сьогодні неймовірними видаються випробування, які переживав не тільки майбутній студент духовної семінарії, а й уся його родина.

Отець Миколай розказує, що стати священиком його благословив отець Василь Швець, який був унікальним місіонером у часи безбожної влади. До отця Василя, у Псковську область, їздив на літніх канікулах. Закінчив школу – і у військо, але вже знав, що буде поступати в духовну семінарію, яку й закінчив згодом у Сергієвому Посаді (тоді це був Загорськ). «Так Бог давав, що на моєму життєвому шляху зустрічалися благочестиві отці: отець Адам Бровчук, отець Никанор Шимко, владика Даміан, вони показували приклад у щирій вірі, між ними та паствою панував внутрішній мир, це відчувалося і це хотілося наслідувати. А в Загорську моїм духовним наставником був архімандрит Кирил (Павлов), до нього з усього світу за духовною порадою їхали. І в нього було стільки любові до людей, всі гріхи людську любов’ю своєю покривав» – розказує отець Миколай.

Священицьку хіротонію над отцем Миколаєм звершував владика Варфоломій, який тоді керував Волинською єпархією Української Православної Церкви. А навколо  престола його водив протоієрей Валентин Негода, котрий прожив довге подвижницьке життя і тільки недавно відійшов у вічність. Після семінарії отець Миколай дуже хотів послужити поруч з кимось зі старших батюшок, зокрема з отцем Валентином Негодою, і Господь дарував йому таку ласку. Служили разом у Свято-Феодосіївському храмі Луцька. Хіротонія відбувался у Свято-Троїцькому соборі. І так було Богу угодно, що на неї отець Валентин Негода привів і свого паламаря Валентина Марчука, тоді 12-річного хлопчика.

Нині голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук після богослужіння у день ювілею хіротонії отця Миколая передав і благословення від митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, подяку за щирі пастирські труди настоятеля теремнівського собору, а також пригадав хвилини хіротонії, котра справила на нього величезне враження. Отець Валентин говорив і про те, що донині отримує духовну підтримку від отця Миколая Бондарука, разом було звершено дуже багато єпархіальних справ і в сфері соціального служіння, і в роботі молодіжок, в «Іоанівська сім’ я» з Хрестовоздвиженського собору є однією з взірцевих у єпархії.

Богослужіння у день ювілею хіротонії у Свято-Хрестовоздвиженському соборі з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очолив сам протоієрей Миколай Бондарук. Служба була соборним чином, вшанувати свого настоятеля прийшло дуже багато парафіян. Власне, у теремнівському величному соборі, який є справжньою окрасою мікрорайону, завжди багатолюдно. Хіротонія, пригадує отець Миколай, є для нього великим духовним і душевним святом. З нагоди ювілею хіротонії отець Миколай отримав високу церковну нагороду, а його соратники та духовні чада подарували два хрести з прикрасами. Крім хорів з його собору вітав іменинника і хор «Умілєніє» під керівництвом Юлії Масленнікової. Отримав цього дня отець Миколай Бондарук численні вітання як від своїх парафіян, соратників-священиків, з різних благочинь єпархії, так і від єпископів. І найбільшою радістю для нього була можливість послужити цього дня у соборі, бо для отця Миколая не буває служб довгих чи нудних. Він дуже любить служити, бо служить Христу і Його Церкві, і це почуття любові, віри у Господа передає своїй численній пастві.

Наталія МАЛІМОН

Переглядів: 379