У Свято-Покровському храмі Луцька відслужили панахиду по пріснопам’ятному отцю Валентину, а на кладовищі, де він похований поруч з батьками, керуючий Волинською єпархією УПЦ єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл освятив пам’ятник на його могилі.
Протоієрей Валентин Негода відійшов до Господа 29 жовтня 2015 року, проживши перед тим у Луцьку понад 70 років, з 15 травня 1945 року. У Луцьк для служіння Господу і Церкві мама привезла його 16-річним юнаком. А земне життя отця Валентина закінчилося у 87 років, і, як пригадує його вихованець протоієрей Валентин Марчук, все життя батюшка просив у Бога одного: «Не лиши меня, Господи, ума, зрения и движения». І у поважному вже віці, до останньої миті земного життя він залишався батюшкою, навіть батьком для дуже багатьох людей.
Як у день похорону, так і в річницю смерті отця Валентина у Свято-Покровський храм прийшло дуже багато його духовних дітей. Вони отримали молитвенника за нас, грішних, і на небесах. Рік без отця Валентина був важкий для них, бо звикли радитися, просити благословення на різні життєві клопоти, але водночас рік і радісний, бо радістю є зустріч людини із Богом. А протоієрей Валентин Негода, говорив після відслуженої панахиди благочинний Луцького міського округу протоієрей Володимир Літвенчук, був людиною, котра віддано і смиренно служила Господу, Церкві, людям. Отець Володимир відслужив панахиду з сонмом священиків, серед яких були духовні чада спочилого, його соратники, а протоієрей Валентин Марчук перед панахидою відслужив Божественну Літургію. Вони обоє – отці Володимир і Валентин – вихованці отця Валентина Негоди, його пономарі, їх він благословив і на непросте священницьке служіння. Усі чотири його пономарі, говорив отець Валентин Негода в інтерв ю газеті «Дзвони Волині», стали священиками, і то була для нього велика Божа милість. Він вінчав батьків отця Валентина Марчука, хрестив його, він і названий на честь батюшки, взяв до себе пономарем, підтримував під час навчання у Волинській духовній семінарії, радив продовжувати навчання у богословських вищих закладах, благословляв на шлюб і вінчав, водив навколо престолу під час священницької хіротонії, хрестив їхніх з матушкою Оленою дітей, і був їхнім духівником до останнього свого подиху. І так про отця Валентина може сказати дуже багато людей, яких він духовно окормляв, був пастирем, духівником і порадником.
Спочилий у Бозі протоієрей Валентин Негода не пропускав жодного недільного Богослужіння, обов язково причащався, а службу сприймав усім серцем зі сльозами на очах і великою духовною радістю. Молоді священики, як казав отець Володимир Літвенчук.вчилися від нього цього душевного піднесення, щирої віри у Господа.
Під час Божественної Літургії і панахиди співав архієрейський хор та хор студентів Волинської духовної семінарії. Спільна молитва стала найкращою пам’яттю для спочилого отця Валентина Негоди, як і те, що багато його духовних дітей під час Богослужіння посповідалися і отримали Святе Причастя.
Опісля всі бажаючі змогли поїхати на луцьке кладовище і помолитися на могилі отця Валентина. Панахиду на могилі відслужив керуючий Волинською єпархією УПЦ єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл. За панахидою співав хор священиків Волинської єпархії та духовні чада спочилого. Владика Нафанаїл і освятив пам’ятник. Владика Нафанаїл сказав про те, що не був особисто знайомий зі спочилим протоієреєм Валентином Негодою, але за півроку служіння у Волинській єпархії чув вже про нього дуже багато. Від священиків, студентів семінарії, світських людей. Протоієрей Валентин Негода був цілою епохою у житті Волинської єпархії та Православної Церкви загалом. Єпископ Нафанаїл сказав, що йому дуже близька порада, котру, як розповіли духовні чада спочилого, отець Валентин давав майбутнім священикам. Він радив їм читати постійно Святе Письмо і святих отців. Бо без того, вважав, не стати хорошим духовним пастирем. Голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук подякував владиці Нафанаїлу, присутнім священикам та мирянам за молитви про спочилого в Бозі батюшку Валентина, подякував тим, хто його доглядав у немочі, жертвував на пам’ятник, а головне – молився і молиться за його безсмертну душу. Спочивайте з Богом, дорогий батюшка Валентин.
Наталія МАЛІМОН
Переглядів: 87
