Це вже другий мешканець села, життя котрого забрала неоголошена війна на сході України. На другий день Різдва Христового у Свято-Хрестовоздвиженському храмі відспівували учасника АТО, бійця Добровольчого українського корпусу «Правого сектору» Володимира Павлюка. Він відстоював у зоні АТО незалежність і соборність України, і там, внаслідок серцевого нападу, закінчилося його земне життя. Воїну вже відкрили у селі і меморіальну дошку, його не забувають. І ось знову похорон: не витримало вже у мирному життя серце 43-річного Олександра Міхєєва.
Він чесно виконував свій громадянський обов язок, служачи у Збройних Силах України. Настоятель ощівського храму отець Роман Світлик пригадує розповіді солдата про те, що служив він на машині швидкої допомоги, вивозив поранених з-під вогню, сам не раз був обстріляний, показував і свій автомобіль, пробитий кулями та осколками… Був і контужений. Війна наздогнала його вже вдома… Сиротою залишилися старша донька та шестирічний синок Богданчик, який має важку хворобу. За життя раб Божий Олександр не проходив мимо сільського храму, аби не зупинитися перед брамою, клав на себе хрест і звершував поклін. Там, на війні, він особливо зрозумів, що таке Господь і віра у Нього. В Ощеві Олександр придбав дім для своєї родини, він і його дружина – лучани, Олександр відвідував Свято-Покровський храм Луцька. Там же хрестив і свого сина.
Відспівали ж його у храмі Ощева. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта чин похорону звершив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Отець Валентин також хоронив і Володимира Павлюка, хоронив українських воїнів, які загинули у зоні АТО, у різних селах Волині. Така місія священика: провести в останню земну дорогу людину на її зустріч із Богом. Отцю Валентину співслужив собор священиків з Горохівського та Мар’янівського благочинь, диякон Тарас Футрук. Співали два хори: хор місцевого храму і хор священиків Горохівського благочиння, в якому бере участь і благочиний Мар’янівського округу протоієрей Миколай Черняк. А похоронили Олександра Міхєєва на луцькому міському кладовищі у Гаразджі поруч з могилою його батька. Сюди провести його в останню земну дорогу приїхали представники місцевої влади з Ощева, бойові побратими Олександра, мешканці села, яке стало йому близьким і рідним, і якому і він став близьким та рідним. Тепер, як говорив у проповіді протоієрей Валентин Марчук, у життя покійного (бо в Бога нема мертвих, у Нього всі живі) будуть інші значущі події: дев’ятини, сороковини, роковини, день пам’яті, день ангела…
Переглядів: 124