9 жовтня у храмі на честь Святого Апостола і Євангелиста Іоанна Богослова що у селі Борохів Ківерцівцького району.

З  благословення Митрополита Волинського і Луцького Ніфонта було звершено святкове соборне богослужіння з нагоди престольного свята.

Літургію очолив благочинний Ківерцівського округу митрофорний протоієрей Олександр Кондратюк. Йому співслужив сонм священиків.

 

До відома коротка історія храму села Борохів:

Сучасні історики подають нам дуже мало відомостей про минуле села Борохів Ківерцівського району. Зокрема у книзі «Історія міст i сіл УРСР. Волинська область» ( Київ, 1970), на сторінці 308 про цей населений пункт сказано лише кілька речень. Говорячи про давню icтopiю Борохова історики обмежуються лише одним абзацом: « Поблизу села Вишнів Бopoxiвської сільської ради виявлено залишки поселения доби бронзи ( 2 тис. до н.е.), а також селища i кургани давньоруських часів (9-13 ст.). Біля Борохова знаходиться великий могильник, який складається з 300 курганів давньоруського часу (10-13 ст.).

Наступні відомості про це село відносяться до 16 ст. В книзі Олександра Цинкаловського « Стара Волинь i Волинське Полісся» в книзі говориться: « Село Бopoxiв Луцького повіту знаходиться недалеко від Ківерець. Згідно з peвiзiєю луцького замку 1545 року було це село замкове, надане Якубові за відібране с. Сад1в, а під час ревізії належало воно до Богдана Семашка, землянина Волинського. В 1570 р належало до Петра Олеси, який платив з 6 дим., 6 город., 3 боярів путинних. В 17 ст. була ця власність Катерини Четвертинської, в 1643 р. мало 71, а в 1650 -59 дим. На початку 20 ст. більша власть Перетятковичів -422 дес, i до шших – 450 дес.»

Дуже ціним джерелом по вивченню icтopii с. Бopoxiв є «Клірові відомості церков Луцького повіту» за 1797, 1799, 1800, 1801, 1802, 1868 та наступні роки, до 1911 р. включно. Ці «Клірові відомості» зберігаються у фонді №35 під описом №5 у державному apxiвi Волинської області.

У них містять дані про кiлькicть прихожан, про стан парафіяльноі церкви, про священиків i псаломщиків, які служили у цій церкві.

3 icтоpiєю самого села нерозривно пов’язана i історія Борохівської церкви св. Іоана Богослова.

ДОКУМЕНТ

Тридцать первый документ, на котором показаны страницы: ССХХІІІ-ССХХІУ. говорит нам о том, что случилось в окрестностях монастырей и в самих монастирях подчиненных монастырю Почаевскому в 1362 году. Подлинный текст з этого документа следующий:

« Року ——- ‘почели будовати храмины в князьстве русском в окрести монастырей прелегоша монастырю Почаева.

В седалины Барахина збудоваша храмину пань Тарнода и тако освяти в день мая законницы монастыря Почаева Іоан и Макарій. В седалини Красовци збодоваша храмину свят. Тройци пан Пузань тако освяти в день св. Тройци законницем Луцею монастиря Ладанова. В седалини Пузири збудоваша храмину пань Пузирь и тако освяти законниць монастиря того Лука в день– маіа.

В гради Хростова почели будовати храмину вознесеніа Іс. Хр. законници монастиря Бедогородска на власни сумми Петр Пузин и Миколай Ливич.»

В цьому документі, знайденому в архівах, говориться про збудування в с.Борохів храму насельниками Почаївського монастиря.

Про саму Борохівську церкву св. Іоана Богослова перша документальна згадка відноситься до 1 листопада 1777 року. Це була так звана «Презента» Борохівської церкви – документ на право володіння церкви орними землями та пасовищами в п’яти урочищах навколо села, який було видано Луцькою уніатською духовною консисторією. Це свідчить про те, що церква була під владою уніатів. У 1795 році Луцький повіт, в тому числі і село Борохів, перейшли до складу Російської імперії і вже у 1799 році, як свідчать «Клірові відомості» за цей рік, церква була вже православною.

Цей же документ подає нам дуже корисні, але цікаві та змістовні відомості про цю церкву: «В селі Борохів церква св. Іоана Богослова, дерев’яна і до священослужіння придатна. В с. Борохів священника немає, тимчасово обслуговує цей прихід – настоятель церкви в с. Куликовичі свящ. Стефан Дашкевич. Дяк цього приходу — Олександр Підгашинський. До церкви приписано землі ораної – на 10 десятин, сінокосу -10 косарів.»

Клірові відомості за 1812 р містять такі дані: настоятель церкви Іоана Богослова в с. Борохів є свящ. Герасим Зенькевич, якому ЗО років, дякує Павло Григорієв — 49 років. При церкві присадибної землі з городом на 2 дес, в урочищі від Піддубців на дес. 7, в урочищі від Ківерців на дес. 6, в урочищі за Корчмами – на 1 десятину.

Сінокоси: при церковному городі на 5 косарів, в урочищі Рудне на 3 косарі, в урочищі Піддубці на 1 косар.

Число приходських дворів -56, чоловіків – 225, жінок -205.

Саме с. Борохів у цей період, як свідчать «Клірові відомості» за 1821 рік, рахувалося як володіння ксьонзів Тринітаріїв Луцьких, а також інших поміщиків Луцьких. Ксьонзи Тринитарії Луцькі – це були монахи Луцького римо-католицького монастиря Ордену Тринітаріїв, якому належали великі земельні площі по всій Волині. «Кліросні відомості» наступних років описують стан церкви, кількість прихожан, хто в ній служив і хто дякував, а також і землі, які їй належали. Так «Клірові відомості» за 1837 р містять: «с. Борохів, церква Іоана Богослова. Побудована невідомо коли і ким, дерев’яна з такою дзвіницею, міцна. Землі — 14 десятин, сінокосу -2 десятини. Приписані до цієї церкви: с. Звірів церква Свято-Воскресенська, с. Бощин, Свято-Покровська, с. Піддубці — Різдва-Богородиці». Коли у 1835 р Свято-Покровська церква була розібрана, то її дерево було використано на огорожу церковного подвір’я Іоано-Богословської церкви с. Борохів.

Більш обширні і точніші відомості про самостійну Іоано-Богословську церкву с. Борохів містяться у «Клірових відомостях» за 1868 р.: «Престол в цій церкві один в честь св. ап. і євангеліста Іоана Богослова. Церковно утварю забезпечена. Є свій священик і дяк. Землі при ній 3 десятини. Будинок для священика побудований у 1823 році, дерев’яний, разом із школою на кошти прихожан. На утримання священно-і церковно-служителів в рік виділяється 136 рублів сріблом.

Приходський священик Володимир Йсипович Лотоцький, син священика, уродженець с. Несолонь Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, навчався у Волинській семінарії. По закінченню якої рукоположений у

священики Преосвященішим Ієрофеєм, єпископом Острожським, вікарієм

У Волинським 1861 р. 25 листопада. Дякує Олександр Нікіфорович Кравз, син

дяка, урожинець с. Руднево Дубенського повіту, Волинської губернії, навчався в Деманському духовному училищі. Направлений дякувати у Іоано-Богословську Борохівську церкву 8 лютого 1858 р. На приході 82 двора, чоловіків – 345, жінок – 368.

Останні «Клірові відомості церков Луцького повіту», які збереглися до нашого часу, відносяться до 1911 р. Вони подають такі відомості про Борохівську парафію: «В селі Борохів Луцького повіту церква одна-св. ап. єв. Іоана Богослова. Побудована 1878 р. Будівля дерев’яна_;на кам’яному фундаменті, дзвіниця дерев’яна, в одному з’єднані, міцна, покрита залізом. Престол один, утварю забезпечена, зарплата священика 400 рублів, і псаломщика – 100 рублів.

Приходський священик Лернід Самійло має 57 років, син чиновника. В 1882 р закінчив Казанські місіонерські курси, служив у Казанському жіночому монастирі, потім – в Казані, в Богоявленській церкві. Звідти був переведений в с. Радослов Ковельського повіту Волинської губернії, потім служив в с.Кашперовка Новоград-Волинського повіту, звідки був переведений в Іоано-Богословську Борохівську церкву. У 1906 р був нагороджений скуфією, одночасно працює вчителем Ківецівського однокласного духовного училища.

Псаломщик Феодор Теодорович, народився в с. Мощиная Ковельського повіту. До свого назначення на Борохівську парафію був послушником при Мілецькому монастирі.

Староста – Іаков Маркович Метельський. Благочинним був свящ. прот. Григорій Рижковський, якого 1911 р замінив прот. Кирилович.

В с. Борохів часовні немає, але є тільки один кладбищенський молитовний дім, в 10 верстах від залізнодорожної станції Ківерець.

На приході нараховується: 446 – чоловіків, 449 – жінок. Останнє відвідування прихода Преосвященішим було в 1910 році.»

Документи Державного архіву Волинської області подають нам відомості про таких священно- та церковнослужителів Борохівської парафії Святого Іоана Богослова.

Всечесні отці — настоятелі Борохівської парафії:

1. Элисей Чередович ( був настоятель у 1797-1799рр.)

2. Стефан Шашкевич ( 1798-1800рр.)

3. Герасим Зянькевич ( 1800-1845рр.)

4. Миколай Ясинський ( 1845-185 брр.)

5. Йосиф Лотоцький ( 1857-1861рр.)

6. Володимир Лотоцький ( 1861 -1884рр.)

7. Леонід Самолов ( 1884-1911рр.)

8. Філарет Міляшкевич ( 1920-1930рр.)

9. Пилип Тимощук ( 1963-1968рр.)

Інші священно- та церковнослужителі Борохівської парафії:

1. Дяк Олександр Подчашинський ( 1797-1804рр.)

2. Пономар Ізраїль Райковський ( 1797-1798рр.)

3. Дяк Іоан Подчашинський ( 1804р.)

4. Пономар Василій Капустинський ( 1800-1804рр.)

5. Дяк Василій Кіпрачинський ( 1821-1834рр.)

6. Дяк Прокопій Кіпрачинський ( 1821р.)

7. Заштатний дяк Павло Кіпрачинський ( після 1821 р.)

8. Пономар Антоній Зинькевич ( 1827-1856рр.)

9. Псаломщик Антон Антонович Зинькевич (1850р.)
10.Дяк Олександр Кравз (1858-1873рр.)

11.Дяк Никифор Житкевич (1834-1856рр.) 12.Дяк Лонгін Лотоцький (1873-1882рр.)

13.Псаломщик Миколай Кошланський (1879-1882рр.)

14.Псаломщик Феодор Теодорович (1883-1911рр.)

Село Борохів було відоме на весь Луцький повіт тим, що у місцевій церкві св. Іоана Богослова знаходилась благодатна ікона св. муч. Іустина. У 1910 р для вшанування цієї ікони у Борохів приїзджав архієп. Житомирський і Волинський владика Антоній ( Храїіовицький). Очевидно, ця ікона загинула разом з старим дерев’яним храмом під час бойових дій у 1941 році у період Великої Вітчизняної війни.

У старій Борохівській церкві св. Іоана Богослова знаходилася ще одна

відома чудотворна ікона Божої Матері. її було перенесено в Борохівську

церкву Піддубців, Різдво-Богородичної церкви. Про це свідчать «Клірові

відомості» Піддубецької церкви за 1841 р. Ці документальні дані свідчать також і про велике чудо, яке сталося тоді з Піддубецькою іконою Божої Матері. Тоді, у 1841 році пожежа знищила майже все, що було в середині -розписи, іконостас, царські врата, про що окремо говориться у «Клірових відомостях церков Луцького повіту» за 1841 рік, але благодатна ікона Піддубецької Божої Матері, яка знаходилась над іконостасом у кіоті, уціліла, її не пошкодив вогонь пожежі, і у цьому було велике чудо і великий Промисел Божий. Ікону Божої Матері з великими почестями було перенесено з Піддубців у Борохів, у парафіяльну Іоанно-Богословську церкву, і тут ця ікона перебувала, очевидно, аж до завершення ремонтних робіт у Піддубецькій Різдво-Богородичній церкві.

З селом Борохів була пов’язана доля багатьох відомих церковних діячів. Уродженець села Борохів, син приходського дяка, Олександр Житкевич був священиком у Яблочинському Свято-Онуфріївському чоловічому монастирі. У 1998 році ця обитель відзначила своє 500-річчя. І це приємно відзначити, що з долею цього монастиря було пов’язане і життя уродженця с. Борохів Олександра Житкевича, який почав служити у цій обителі у 1849 році

Село Борохів було важливим осередком духовності та благочестя на Волині. Крім парафіяльної Іоанно-Богословської церкви, на території

Борохівської парафії знаходився також кладовищенський молитовний дім з каплицею, у якій приходський священник відправляв панахиди та заупокійні служби, про що згадується у «Кліросних відомостях» за 1911 рік. На жаль, ця каплиця не збереглася до наших днів. Коли і при кому не стало каплиці теж не відомо.

Борохівська парафія у 19-му ст. була однією з найбільших у Луцькому повіті. За свідченням старожила села В.І.Костюка, сюди входили громади сіл Сапогова, Ківерців, Новокотова. За архівними відомостями з 1800 по 1848 роки до Борохівської парафії була і приписною громада с. ЇІіддубці, в якій на цей час не було свого священника («Історія Піддубецької парафії», ст.6).

У 1841р.(вірогідно, після пожежі у Піддубецькій церкві) у архівах знходимо,що приписними до Борохівської церкви є громади сіл Ботин, Піддубці, Звірів, Вороги і в.

У 1878 р. було побудовано добротну, величну церкву хрестоподібної форми (хори на балконі в ній доходили аж до вівтаря).

Під час бойових дій 27-28 червня 1941 р. церква згоріла. Побутує думка, що в споруду церкви, в якій було відчинено віконниці дзвінниці, вцілив снаряд. Можливо ті, хто обстрілював село, думали, що на дзвінниці знаходиться наводчик, хоча, можливо, що віконниці просто забув зачинити староста.

Як свідчить ще одна мешканка села О.К.Поліщук, перед боєм борохівці. рятуючись від обстрілу, полишили село. Та все ж в церковній караулці залишилась дячиха, яка з палаючого храму винесла напрестольне Євангеліє церковно-

і і

слов’янською мовою та деякі метричні книги.

Зразу ж після пожежі 1941р., при німцях, в приміщенні школи с.Вишнів було (відкрито тимчасову церкву, яка припинила своє існування з приходом Радянської влади у 1945 р.

Цього ж року три мешконці Борохова добились дозволу від влади на перевезення старої недіючої церкви з с.Гайового, яка раніше належала польській Колонії Шепража (нині цс с.Озеро). Перевезенням храму керував Священнослужитель Євген Євсейович Сльозко. В розібраному вигляді її перевозили на підводах жінки, діди, діти. Головними майстрами на будівництві  були Панасюк Павло, Юрчук Йосип, Гаврилюк Михайло та Петрук Матвій.Змонтована та частково перероблена вона була освячена на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова в 1947 р. в день Введення в храм Присвятої Богородиці.

Першим настоятелем відродженого храму був священник Галащук, який в І 944р. переїхав з-під Ковеля і оселився в селі. Тут він прослужив до І955р.(1956р.?)

На теперішній час у храмі перебувають такі святині: Холмська ікона Божої Матері, ікона чотирьох руськох святителів, іконостас, подарований парафіянами С.Жидичин, хоругви, подаровані Радчуком Яковом та часточки святих мощів угодників Божих святителя Філарета, митрополита Київського, святого

благовірного князя Олександра Невського, преподобного Лаврентія Чернігівського,

преподобного Анастасія, диякона Київо-ГІечерського, святої праведної Софії, княгині Слуцької.

За словами старожила В.І. Костюка, цвинтар села відноситься до 17-го ст. Через Борохів до с.Піддубці проходила вузькоколійка, по якій сліпий(?) кінь возив вагончик з глиною для випікання цегли. Глину брали на околиці села в напрямку с.Сагюгова.

У 1988 чи 1989рр. храм відвідував Високопреосвященнійший архиєпископ Варлаам. Двічи приїздив Високопреосвященнійший митрополит Нифонт.

З 1993р. настоятелем храму є протоієрей Олександр Кратюк. Ним ведуться регулярні заняття Недільної школи, морально-просвітницька робота серед мешканців села, проводяться періодичні паломницькі подорожі до святинь нашого краю.

Переглядів: 616