ОДНА ДОЛЯ СЕЛА І ХРАМУ
Є села, в яких храми стоять і по триста років… Радомишлю судилася інша доля. У селі і досі розкажуть вам про “козацьку” ще церкву, від якої залишилася тільки пам’ять. І хоча за документами Свято-Успенський храм у Радомишлі постав у 1773 році, але вже тоді він був, як пишуть, ветхий. У 1827 році на сільському кладовищі постала церквиця на честь апостола Андрія Первозваного. Обидва храми пішли з димом у Першу світову війну… Свято-Успенський храм, який відбудували на початку двадцятих років минулого століття, знову згорів. У 1943-му, коли фашисти палили село, снаряд потрапив і у церквицю. Від старовинного храму залишилися лише стіни. Опісля на цьому згарищі безбожна влада облаштувала споруду, в якій була і сільська рада, і контора колгоспу, а потім ще й склад, у якому тримали сіль. І ця сіль “солонить” життя парафіян донині. Відомо ж, що вона в’їдається у стіни навіки, і нинішньому настоятелю протоієрею Володимиру Смоляру часто доводиться робити тут ремонти.
Проте наразі храм у Радомишлі нагадує великоднє яєчко, розписане з великою любов’ю. Церквиця за розмірами велика, довга, але вужча, ніж звичайно. Вона у формі хреста, два притвори – чималі, і якось все тут так компактно, затишно, все на своєму місці. Дивної краси різьблений іконостас, який секретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Миколай Бондарук освятив лише кілька років тому. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта отець Миколай і очолив Божественну Літургію у день, коли Православна Церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної Марії-Магдалини. Йому співслужив настоятель храму протоієрей Володимир Смоляр, настоятель храму Всіх святих землі волинської протоієрей Володимир Яцишин, сонм священиків, яких було понад двадцять. Соборне богослужіння у день пам’яті святої Марії-Магдалини це також традиція цієї парафії.
Перед Літургією голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук відслужив вечірню з літією і утренню з полієлеєм. Передаючи благословення парафіянам Радомишля від владики Ніфонта, отець Валентин відзначив, як радісно бачити оновлення храму, Божого дому. Але ще радісніше, що оновлюються душі людей, які не втрачають віри у цей непростий час для нашої земної батьківщини. Він говорив про те, що сьогодні за службою священики молилися і будуть молитися за мир і спокій в нашій рідній Україні, за мир і спокій у душах людей, які її населяють. Відзначив велику любов парафіян до свого храму, їхню участь у його оновленні. Настоятель парафії протоієрей Володимир Смоляр служить в Радомишлі вже 23 роки. Як розказували місцеві жінки, на плечах батюшки лежить значна частина ремонтних робіт, він справжній господар. А ще радомишльська парафія відзначається тим, що тут видали гарно ілюстровану книгу “Церковна історія села Радомишль”. Це велика праця священика, вчителя місцевої школи Михайла Матвіюка, старожилів, які поділилися спогадами. Якби у кожній парафії були такі книги – свідки історії, то ця історія дійшла б до нащадків не обрізана, не перекручена, а істинна.
Не зважаючи на будній день, храм був повний. Місцеве пошанування святої рівноапостольної Марії-Магадлини було запроваджено тут у серпні 1992 року. А відновлений храм освятили за рік перед цим. 24 серпня 1991 року. Місцева мешканка Євгенія Василівна Омельчук і сьогодні у деталях може розказати, як з іншими жінками не один раз зверталася до влади, аби дозволили реставрувати старі церковні стіни… І тюрмою їй погрожували за те. Але така була Божа воля, аби постав у Радомишлі – наче воскрес із полум’я, з двох пожеж – древній Свято-Успенський храм. 84-річна мешканка сусіднього села, Романівки, Галина Тимофіївна Новицька каже, що вже і важко добиратися до храму, хіба підвезуть. Але богослужіння на честь святої рівноапостольної Марії-Магдалини ніколи не пропускала. Не тільки тому, що, звісно, знає історію життя і служіння Господу Марії-Магадалини. А й через цілком місцеву історію, коли ще “за Польщі”, до Другої світової війни, трапилася у Радомишлі така історія… Захворів хлопчик, мати пішла у магазин до жидівки, аби купити речі доя похорону (тоді магазини у селах тримали тільки жиди). А жидівка і каже: купи шмат полотна, на зріст дитини, і пожертвуй у Почаївську Лавру з молитвою до святої Марії-Магдалини. Полотно тоді було дуже дороге… І от мати так і зробила. “І той хлопчик за молитвами материнськими та святої Марії-Магдалини виздоровів, прожив довге життя й помер тільки років три тому. Відтоді я завжди у скрутну хвилину молюся і до Спасителя, і до Божої Матінки, і до святої Марії-Магдалини, бо вона наша заступниця”, – каже тітка Галина.
Після Літургії відбувся хресний хід на околицю села, який очолив благочинний Луцького районного округу протоієрей Петро Приступа: тут парафіяни за підтримки і участі голови сільської ради встановили хрест. З молитвою хрест освятили.
Голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук з настоятелем радомишльського храму протоієреєм Володимиром Смоляром відслужили на місцевому кладовищі літію: на могилі колишнього настоятеля Свято-Успенського храму і благочинного округу Феофілакта Яновського (служив у Радломишлі ще у 19 столітті) і батька Миколи Шабали.
Наталія МАЛІМОН
Переглядів: 397
