“НІХТО І НІЩО НЕ ОСЛАБИТЬ МОЄЇ ВІРИ”
Храм на честь святого великомученика Георгія Побідоносця знаходиться у центрі Луцька, у тихому затишному дворику. Він невеликий, бо був споруджений як капличка у пам’ять про міліціонерів, які загинули при виконанні службових обов’язків. Задуманий як храм, так би мовити, відомчий, бо споруджувало його обласне управління внутрішніх справ, він став місцем, куди приходить дуже багато простих лучан. У день, коли Православна Церква вшановує святого великомученика Георгія Побідоносця, церквиця не могла, звичайно, вмістити і малої частини тих, котрі прийшли на Божу службу. Люди стояли на подвір’ї і було їх тут у кілька разів більше, ніж у самій церквиці. А коли після служби традиційно пішли хресним ходом, то таки тісненько було на неширокій стежині навколо храму…
Настоятель храму протоієрей Олександр Мазурак є духовним пастирем волинських правоохоронців. А в нинішній непростий для України час благословляє їх, коли відбувають у службові відрядження у зону АТО. Не один раз батюшка і сам їздив до своїх парафіян, котрі несли бойову службу на сході України, бо духовна підтримка їм там особливо потрібна. Цієї ж весни отець Олександр разом із волинськими правоохоронцями пробув у зоні АТО більше місяця. А першим настоятелем храму і його будівничим є архімандрит Онуфрій (Куц). Він очолив Божественну Літургію з нагоди престольного свята. Йому співслужили настоятель храму протоієрей Олександр Мазурак, настоятель храму Всіх святих землі волинської протоієрей Володимир Яцишин, протоієрей Олександр Федчук, протоієрей Олександр Богданов, протодиякон Ігор Савієвський та інші священики. Серед присутніх на службі було і чимало незрячих людей, бо отець Олександр Мазурак організував і керує хором незрячих.
“Ніхто і ніщо не ослабить моєї віри!” – ці слова майбутній святий великомученик Георгій, якого назовуть і Побідоносцем, скаже у відповідь на вимогу римського імператора Діоклітіана відректися від своїх переконань і принести жертву ідолам. Імператор обіцяв йому, своєму воєначальнику, земну славу. Святий Георгій, пам’ять якого Православна Церква вшановує 6 травня, жив дуже давно, ще у IVстолітті, зростав у благочестивій християнській родині, був сином хлібороба, батько його постраждав за віру Христову ще коли син був дуже молодим. Коли імператор почав переслідувати християн, Георгій роздав усе своє майно убогим і відкрито заявив, що він – християнин. З його житія ми знаємо і про муки, яких зазнав майбутній святий, і про те, який він був міцний у своїй вірі, його не зломили ні стражданнями, ні спокусами. Знаємо і про те, що Сам Господь являвся йому й підтримував, й не один раз явив Своє чудо. І підтримував його до самої земної загибелі… Життя і діяння святого великомученика Георгія Побідоносця є, як казав після завершення подячного молебню отець Олександр Мазурак, фундаментом нашої віри у Господа. Як потрібна нам і сьогодні така міцність характеру, що б “ніхто і ніщо” не ослабили нашої віри. За десять років, що минули від 27 травня 2005-го, коли престол у храмі на честь Георгія Побідоносця освятив митрополит Волиський і Луцький Ніфонт, церквиця не просто погарнішала. Бо, як ніде більше, тут завжди гарні квіткові композиції, церковна громада дбає про благоустрій. Головне, що дім Божий став домом духовним для дуже багатьох людей.
Тому, вітаючи парафіян з празником, начальник обласного управління внутрішніх справ полковник Петро Шпига особливо відзначив те, що наявність храму – благотворна для людей, які день і ніч несуть свою важку службу. Колишній начальник управління Олександр Кміта, при якому й починалося будівництво церквиці, пригадав ті непрості часи, але на те був Божий промисел, аби з’явився храм саме тут і саме тоді. Від своєї родини він подарував для храму ікону “Празники”. Храм – це не тільки будівля, говорив отець Олександр. Церква – це живий організм, жива молитва, яка здійснюється єдиними устами і єдиними думками. Невеличка церквиця – а благодатна. І коли настоятель Свято-Георгіївського храму завершив своє привітання словами “Христос воскрес!”, то дітки випустили у небо білих голубів. Вони є символами миру, спокою. І саме за це, за мир в Україні молилися парафіяни і в день престольного свята, як моляться за них на кожній службі. Хор храму виконав “Молитву за Україну”.
Наталія МАЛІМОН
Переглядів: 620
