Раб Божий Олександр прожив на цьому світі трохи більше двадцяти років. Закінчив Луцьке педагогічне училище, працював у сусідніх Буянах вчителм музики і співів. Коли призвали, пішов служити в армію, після строкової служби залишився на контракт. У рідний Шепель приїхав у короткочасну відпустку. Пройшов не одну гарячу точку у ході неоголошеної війни на сході України. А серце не витримало вже вдома…
Настоятель місцевого Свято-Успенського храму отець Миколай Іллюк каже, що він і хрестив Олександра, а тепер довелося його і хоронити. Чин похорону з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очолив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, якому співслужили отець Миколай Іллюк та священики з навколишніх із Шепелем сіл. Отець Валентин передав родині померлого воїна Олександра співчуття від митрополита Ніфонта і вінок від Волинської єпархії УПЦ. У померлого залишилися і мама, і тато, і брат, і сестра й інша родина. Родина, котра вірить у Господа і служить у міру своїх сил Церкві. Бабуся Олександра вже багато років виконує послух касира у місцевому храмі, батько допомагав у благоустрої церковної території, долучалася до церковних справ і мама.
Труну із тілом Олександра пронесли на плечах його друзі та побратими: від храму аж до кладовища. Більше тисячі людей прийшли, приїхали провести його в останню земну дорогу. Хтось разом вчився, хтось працював, були і його бойові соратники. Звертаючись до присутніх на похороні, отець Валентин Марчук говорив про те, що смерть воїна завжди є особливою, бо він віддає своє життя за друзів своїх, за свою земну батьківщину. Говорив про те, як Волинська єпархія зі своїми вірними чадами допомагала і допомагає українським воїнам, переселенцям, родинам загиблих учасників так званого АТО. Церква молиться за те, аби в Україні настав врешті мир і більше не гинули, не помирали молоді люди, яким би ще жити і жити на славу і для користі нашої земної батьківщини.
Переглядів: 63
