Молодіжному хору «Умілєніє» Свято-Пантелеймонівського храму Луцька сповнилося 15 років

«ВОСПОЮ ГОСПОДЕВИ, БЛАГОДЕЯВШЕМУ МНЕ И ПОЮ ИМЕНИ ГОСПОДА ВИШНЯГО»

Вперше цей хор заспівав Божественну Літургію у Свято-Пантелеймонівському храмі 3 липня 2001 року. Їхній тодішній регент, матінка Олена Марчук, добре пам ятає і той виступ, і хвилювання, яке переживала разом з хористками. Адже були це дівчатка 10 – 13 років, ще діти, котрі проспівали всю службу, і проспівали так зворушливо, так натхненно, як і треба, власне, співати на Богослужіннях. І надалі їх брали співати не тільки на недільних Богослужіннях, а й на архієрейські служби, на всі благодійні концерти, які відбувалися у Волинській єпархії.

А починався хор «Умілєніє» з невеличкого співочого колективу недільної школи при Свято-Покровському храмі. З того найпершого складу нині залишилася лише Юлія Гринько. Першими керівниками колективу були Наталія Соловко та Оксана Ющик, дівчатка виступали з вертепами, на різних концертах. А вже з матінкою  Оленою Марчук, котру на створення «справжнього» церковного хору благословив архімандрит Аліпій (Сапіга), почали вивчати богослужбові співи. Матінка Олена пригадує, з яким натхненням приходили дівчатка на співанки, не пропускали жодної, і якщо раптом не було їм місця у приміщенні семінарії, то збиралися у матінки вдома. Чимало її вихованок із хору опісля самі стали дружинами священиків і самі вже керують церковними хорами. А після матінки Олени хором керували Алла Нарушець, Наталія Рукіна-Філюк, а нині регентом є Юлія Маслєннікова,  викладач хорового диригування музичного відділу Луцького педагогічного коледжу.

Тривалий час хор був суто дівчачим. Нинішній його регент Юлія Маслєннікова пригадує, що ще вона починала керувати ним у такому складі, але одного літа працювала вона вожатою у православному таборі «Стежина добрА», і тодішній його керівник ієромонах Ніфонт (Омельчук) попросив її залишитися ще на тиждень. Бо мали прибути на навчання священики, які хотіли створити дитячі табори при своїх парафіях, і вона могла поділитися досвідом. Саме того тижня Юлія познайомилася з Костянтином Завадою. «Він висловив мені свою мрію: співати у церковному хорі, – згадує Юлія. – Він став  нашим хористом, він був опорою, душею нашого хору до самого кінця свого  короткого, на жаль, земного життя. Костя був суцільним позитивом, сонечком у нашому «Умілєнії», і просто дуже відповідальним учасником хору».

Юлія каже, що ніколи не втомиться приносити подяку Богу за той день, коли вперше з благословіння отця Аліпія піднялася на клірос храму. А було це 11 років тому на свято Преображення Господнього. Саме спів у церковному хорі допоміг їй визначитися із професією, утвердитися як творчій особистості. Каже: «Тут я зустріла щирих, світлих, добродушних, неймовірно цікавих та позитивних друзів, з якими “просто так” відразу не розійтись після Літургії. Разом ми ділимо радісні події.. і в смутні моменти ніхто не залишається осторонь. Хор для нас – це другий дім, справжня родина, улюблена справа, послух Божий, справа життя. Велика подяка та уклін нашому настоятелю отцю Георгію, отцю Валентину Марчуку, отцю Аліпію за особливу батьківську любов та молитовну підтримку!»

Молодіжний хор «Умілєніє» став одним із найкращих, якщо так можна сказати, у Волинській єпархії, бо ж всі хори співають на славу Божу. Співав цей хор і в Києві у Лаврі, у храмах  монастирів. Чимало людей приходять саме у Свято-Пантелеймонівський храм, аби почути спів «Умілєнія», який виконує і дуже складні хорові твори. Палітра його репертуару дуже широка і змістовна.

А 5 липня, у річницю смерті Кості Завади, його колеги-хористи співатимуть Божественну Літургію у храмі, відспівають і панахиду, а опісля поїдуть на його могилу, щоб пом янути, згадати все добре, що було під час їхнього спілкування з ним.

Наталія МАЛІМОН

 

 

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 278

 
 
 
Перейти до панелі інструментів