Отець Василь служить настоятелем двох храмів у Маневицькому благочинні. У Галузії – на честь святого преподобного Серафима Саровського, і у Серхові – у Свято-Покровському. Нагороду – медаль за благодійну діяльність – він отримав у Маневичах з рук представників волонтерського руху «Матері миру», який діє у Києві, але свою діяльність поширює на всю Україну. Разом з волонтерами його вітав і бойовий офіцер, представник підрозділу, котрому священик Волинської єпархії Української Православної Церкви доставляв благодійну допомогу, зібрану його парафіянами.

У зону так званого АТО отець Василь їздив кілька разів з іншим відомим волонтером, настоятелем храму у селі Оконськ протоієреєм Олександром Лановим (останній побував на сході, доставляючи допомогу українським військовим, вже понад 20 разів). Один раз отець Василь возив допомогу військовим і власною машиною. Було що,  на прохання військового комісара, доставляв і вантаж «200», тіло загиблого бійця, уродженця села Годомичі. Волонтерські дороги його пролягли через Станицю Луганську, Красногорівку, Мар янку, в інші гарячі точки, практично на передову. Каже, що ніколи не мав страху у таких поїздках, бо знав, що має їхати, бо бійці чекають допомоги. Не мав страху, бо знав, що на все – Божа воля. І їздив, звісно, не заради нагороди від громадської організації, а заради людей, які несуть там службу і стоять на сторожі і Закарпаття, з якого родом, і Волині, де закінчив духовну семінарію і вже 17 років служить на тій же парафії.

Наталія МАЛІМОН

Переглядів: 47