ЛАМПАДА ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ ГОРИТЬ УЖЕ ДВА З ПОЛОВИНОЮ СТОЛІТТЯ
Є якась особлива благодать у таких древніх храмах. Звичайно, з погляду історії та вічності два з половиною століття – не так вже й багато. А для роду людського, який населяв і населяє територію Квасова, села на межі Волині і Львівщини, то дуже багато. Та й храм, якщо брати історію села загалом, древніший. Нинішній, який височить на підвищенні у центрі села, споруджений був у 1765 році. Церква ж у Квасові згадується в документах за 17 століття, і вже тоді вона була збудована на місці “старої, з 16 століття”. У часи богоборчої влади церквиця у Квасові діяла, не була закритою жодного дня, тому сходилися до неї з усіх навколишніх сіл, де Божі храми закрили. 27 років прослужив у ній протоієрей Дмитро Гнідець, який вже десять літ душею молиться разом зі своєю вірною і віруючою паствою з небес, а тіло його упокоїлося поруч церквиці.
Його дружина, матушка Ольга, котру громада залишила жити у церковному будинку і дуже поважає, як поважала і свого батюшку, розказує, що завжди мусили зважати на древність та цінність церкви. Храм Преображення Господнього у Квасові є пам’яткою ахітектури національного значення. А тому і внутрішні, і зовнішні ремонти завжди робили з оглядкою на вимоги збереження споруди в автентичному стані. Якщо ремонтували купол, то нічого не змінювали, так само і з дзвіницею, ровесницею храму. Те, що у місцевій православній громаді завжди вистачало розуміння того, чим село володіє, ішло, звісно, від священиків. І покійний отець Дмитро, і нинішній настоятель отець Владислав Собуцький, при якому також вже проводили ремонти, берегли святиню у первозданному вигляді для наступних поколінь. Не так давно довелося тільки зрізали старезні дерева, посаджені навколо храму. Мабуть вони були і його ровесниками, але вже почали загрожувати споруді. Зате тепер церквиця у Квасові постала в усій первозданній красі. Вистачило у настоятеля та громади і бажання, і коштів, аби зробити благоустрій, і всередині, і ззовні, як відзначив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, храм виглядає просто досконало. А це ж таки старий храм, храм великий і величний, диву даєшся, як уміли колись будувати. Височенні стіни, прекрасна акустика, гармонія в усьому…
З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта Богослужіння у день престольного свята очолив протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили благочинний Локачинського округу протоієрей Анатолій Собуцький, батько нинішнього настоятеля квасівського храму, отець Владислав Собуцький, священики з навколишніх храмів, протодиякон Ростислав Петров, чий голос завжди зачаровує і тішить людські душі. Отець Валентин відзначив, що великою духовною радістю для протоієрея Анатолія Собуцького є бачити сина у сані священика, знати, що як духовний пастир він має вірну отару, доручену йому Господом, людей, вірних насамперед Богові і Православ’ю. І не зважаючи на будній день, квасівська церквиця була переповнена. 85-річна Лідія Костянтинівна Лищук пригадала, як ходила “своїми ногами” на святу Почаївську Гору. Збиралися прочани групами по 6 – 7 чоловік. Треба було іти лісом 12 кілометрів. І як то було радісно, каже, коли з лісовової гущавини чулися духовні піснеспіви, які у дорозі виконували інші прочани. Молитва, пожертви і щира віра – це те, що, на її думку, ще утримує і вберігає людей у цей складний час.
Отець Валентин передав для квасівського храму часточку мощей мученика Олександра, архієпископа Харківського, За життя він був студентом Волинської духовної семінарії, потім Господь сподобив його на монашество, страждання за віру Христову, а тепер до нього віруючі люди звертаються за благословенням і духовною підтримкою. Отець Валентин подякував парафіянам Квасова за підтримку соціальних проектів Волинської єпархії. Щира віра у Господа, надія на Нього і вберегли Православ’я у цьому куточку Волині.
Наталія МАЛІМОН
Переглядів: 459
