ХТО З БОГОМ, ТОМУ ЛЕГШЕ

Уже минає рік, як Волинська єпархія Української православної церкви з благословенням митрополита Волинського і Луцького Ніфонта жертвує на харчування підопічних Луцького територіального центру соціального обслуговування. Більшості мешканців міста, котрі самі не стикаються з такою проблемою, може бути й невідомо, що поруч з нами живуть люди, які часто не мають коштів і на хліб насущний. У територіальному центрі їм готують обіди, і не один десяток людей таким чином харчується тут роками. Витрати бере на себе міський бюджет. Це вагомий матеріальний тягар, адже щодня у центрі харчується не менше 120 чоловік. Кільком десяткам соціальні працівники довозять обіди додому. Владика Ніфонт, побувавши торік у центрі у день, коли перша група нужденних прохарчувалася за кошти Волинської єпархії, нагадав присутнім слова Апостола Павла: “Несіть тягарі один одного, і так ви здійсните закон Христа”.

За пожертви парафіян Української православної церкви щотижня у четвер у територіальному центрі харчується 70 чоловік. Цей день, четвер, було вибрано не випадково, адже по четвергах Православна Церква на богослужінні згадує Святителя Миколая-Чудотворця, який є символом милосердя і доброти. Директор територіального центру Галина Іванівна Шатецька розказує, що наразі пожертви на харчування нужденних людей здійснюють тільки благодійний фонд Ігоря Палиці і Волинська єпархія Української православної церкви. Крім хліба насущного нужденні отримали і можливість спілкування зі священиком. З благословення владики Ніфонта майже рік духовно підтримував підопічних територіального центру священик Роман Лафета.

– Спочатку я просто приходив у центр, аби перед благодійним обідом прочитати молитву, поблагословити страви. Люди ж просили і поговорити з ними. Адже у такий центр звертаються не від доброго життя, а з великої нужди, – каже він. – Багато хто прожив життя різне, у якому далеко не завжди був Господь. Але ось і пора настала, коли людина над цим задумується, і розуміє, що хто з Господом – тому і в горі, і в нужді, і радості легше. Є люди, які до того і поріг церковний ні разу не переступали, хотіли не один раз це зробити. А чомусь соромилися… Просили у мене і таких порад: як у храм зайти, де свічки ставити, як молитися…

З часом у їдальні довелося поставити і спеціальну скриньку довіри для запитань священику: про таке просили люди. Отець Роман проводив духовні бесіди, цікаві для всіх, проте у кожного були до нього і свої запитання. На світле свято Воскресіння Христового підопічні під час благодійного обіду отримали від священика крашанки та пасочки, і для декого, вихованого у радянському дусі, це була перша така пасхальна трапеза… Люди, які ніколи не переступали поріг храму, ставали активними парафіянами. Нині директор центру Галина Іванівна Шатецька вже повідомляє, що невдовзі у закладі відкриють молитовну кімнату. Спочатку її виділили для спілкування підопічних зі священиком, бо була в тім потреба. А потім у колективі подумали, що можна ж тут й ікони повісити, створити відповідну обстановку. Аби людина могла зайти, помолитися, порозмовляти з Господом, коли того просить її душа.

– Церква завжди з тими, кому важко, і з Луцькою міською радою Волинська єпархія провела вже не один десяток спільних соціальних акцій. Наші віруючі люди своїми пожертвами підтримують незрячих, людей з вадами слуху, стомованих, родини загиблих на сході України, українських військових, які захищають нашу державу, просто людей, які потрапили у складні життєві обставини. Та хіба мало ще біди і бідних, допомогти яким у нашій змозі? – каже голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. –  Бо, як каже Христос. “по тому впізнаю, що ви  Мої учні, коли буде між вами любов”. А любов – це коли є кому “нести наші тяготи”, коли є милосердя і жертовність.

Наталія МАЛІМОН

 

Переглядів: 106