Одинадцятого травня 2014 року в недільній школі, що діє при Свято-Покровському кафедральному храмі м. Луцька відбувся захід присвячений пам’яті героям Великої Вітчизняної Війни. У цей день знову пролунали слова хвали і подяки  великим захисникам нашої Батьківщини.

Якою дорогою ціною далася нам перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкалась війна своїм чорним крилом. У кожного з нас є сивочолі дідусі і бабусі, які нам розповідають про страшні події тих років. Тому  сьогодні зібралися учні недільної школи, щоб зустрітися з живими героями і вшанувати пам’ять тих, завдяки подвигу яких, ми маємо мирне, сонячне небо.

На зустріч були запрошені ветерани Великої Вітчизняної Війни: митрофорний протоієрей Петро Влодек та Вадим Олексійович Кудь. Гості поділилися своїми фронтовими історіями. Отець Петро розповів про силу молитви та Божу допомогу тим, хто до нього звертається.

«Життя моє на фронті проходило, як і у всіх бійців. Що ми робили? В першу чергу молилися. Під час війни багато безбожників та маловіруючих людей навернулося до Бога. Офіцери не соромилися заходити у храм. Якось двох я запитав: “Що ви робили раніше?” Вони кажуть: “Були вчителями, виступали з антирелігійними лекціями, забороняли дітям відвідувати храм”. І от війна заставила людину покинути атеїзм, який їй був безумовно нав’язаний, бо тоді люди були атеїстами не за переконанням. Траплялося так, що колишні агітатори ставали священиками. Біда привела багатьох людей до Бога. Теж саме траплялося і на фронті. Наприклад, у розпалі атаки, коли сипався мінометний град, розривались шрапнелі і бомби, не раз я чув і таке: “Боже, врятуй мене!” Мене Бог зберіг. У моїй роті було 80 чоловік, і ми знали один одного в обличчя. Коли закінчилась війна, нас лише шестеро залишились живими, ми не були ні разу поранені. Війна безумовно принесла усім нам багато горя. Куля не вибирала, хто віруючий, хто невіруючий. Але, видно, Бог мене беріг. Тоді раз і назавжди я вирішив своє життя присвятити служінню Богові і людям».

Учні школи сердечно вознесли молитву «Отче наш» до Всевишнього Бога за  воїнів, які покинули хату, за маму, що сльози витирала, помолились за всіх братів і сестер, що загинули у ці жорстокій війні.

Хор недільної школи виконав пісні, які є актуальними в наші дні. Вони закликали до миру та любові серед людей. «Я не хочу грати у війну, у руках тримати автомата, я не можу грати у війну, я не хочу у дітей стріляти, я прошу: не грайте у війну, я не можу бачити могили, хто поверне посмішку ясну, тій дитині що її убили…Я ПРОШУ: НЕ ГРАЙТЕ У ВІЙНУ!»   

Переглядів: 212