Настоятель храму Всіх святих землі Волинської відзначив свій 47 день народження

Настоятель храму Всіх святих землі Волинської протоієрей Володимир Яцишин відзначив 47 день народження

“ГОСПОДЬ ВИЗНАЧИВ НАШ ЧАС, ЯК ЧАС ПОКАЯННЯ”

Цієї осені виповниться двадцять років, як отець Володимир несе свій священицький послух у храмі Всіх святих землі волинської. Поруч зводиться величний храм, про освячення якого мріє не тільки настоятель, а й уся його парафія. Такі споруди зводяться нелегко і непросто, бо ж – на віки. Вже немало років Божа служба відправляється у тимчасовому приміщенні, в якому все ж відчувається те, що світські називають “духом” чи “аурою”, а люди церковні звуть благодаттю. Не часто тут буваю, бо кожна родина має, як кажуть, свою церкву. Але щоразу зауважую, що тут завжди особливо багато молоді. І мамок з дітками від немовлят, і молодих сімейних пар, і просто юнаків та дівчат.

Звісно, така особливість мікрорайону, що мешкають тут люди перспективного, як кажуть, віку. Проте коли на службу у храм ходять дуже часто сім’ями, як зауважує і отець Володимир, то це таки добрий знак. Ось і на богослужінні у день пам’яті преподобного Стефана, ігумена Києво-Печерського та святителя Володимир-Волинського, у храмі, настоятель котрого відзначав день народження, приємно було бачити доволі велику, як для будня, чергу на сповідь і до причастя, несли навіть немовлят. Причому опісля служби діток батьки підводили, і аби ті поцілували хрест у священика. Все так, як і мало би бути у Божому домі. Так було Господу угодно, що день народження отця Володимира припадає на день пам’яті одного з волинських святих. Бо ж і храм, у якому настоятелем, на честь Всіх святих землі волинської.

Думалося: як актуально звучать ці слова і нині, у такий неспокійний час для України і Церкви…

– Як сказав один зі старців, Никон Воробйов, це Господь визначив наш час як період покаяння для людей. Це перші християни здійснювали подвиги во славу Божу, йшли за віру на муки і кари. Вони є для нас прикладом благочестя, християнської моралі. А нам, здавалося б, так легко жити! Молитися, молитися і каятися. А каятися, виявляється, не так і просто, – роздумує отець Володимир.– Але це треба робити, бо через покаяння людина відновлює Божий образ, робить свою душу чистою і світлою. І жити треба Церквою, думати про духовне, аби був Божий мир у душі. Першими словами Спасителя, котрий явився Своїм учням, були слова “Мир вам!” І нам всім треба прагнути цього миру у світі і у своїй душі.

Родом отець Володимир із сусідньої Рівненської області. Каже, що його власна дорога до храму почалася у ранньому дитинстві. Сім’я була досить побожна, у церкву, як кажуть, дорогу знали. То ж невдовзі і він відчув, що коли не піде в неділю чи у свято у храм, то весь тиждень чогось бракуватиме. Проте після школи ще закінчив світський технікум, відслужив в армії, і тільки потім вступив у Волинську духовну семінарію. Був дияконом при владиці Варлааму, який його і на священика висвячував. А першу парафію отримав у Рожищенському районі, і благочинним був нинішній митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. Три села духовно окормлював отець Володимир: Доросині, Щурин і Ворончин, бо у дев’яності роки минулого століття духовних пастирів не вистачало: народ знову потягнувся душею до Господа, а після богоборчої влади Церква не встигала готувати священиків. І вже двадцятий рік – настоятелем у храмі Всіх святих землі волинської.

З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта з днем народження отця Володимира привітав голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Він подарував для іменинника хрест з прикрасами з благословенням Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира. Отець Валентин сказав, що цей хрест – особливий, із символом стражденного Христа. Але він є і символом власне священицького служіння, бо кожен священик має власну Голгофу, страждаючи зі своїми духовними дітьми, помираючи з кожним своїм парафіянином, сумуючи з тими, котрі хворіють і прагнуть слова втіхи та уроку смирення.

Після богослужіння було відслужено подячний молебень, настоятеля з днем народження привітало духовенство храму, парафіяни, йому проспівали “Многії літа”.

На питання, а що він радить парафіянам, які, без сумніву, тепер часто запитують, як жити у нинішній непростий для України час, отець Володимир Яцишин дає таку відповідь:

– Молитися самому і закликати до молитви інших. Ніщо інше, крім молитви, терпіння і смирення, не врятує наші душі. Та до молитви маємо приступати після щирого покаяння, аби таким щирим було і звертання до Господа.

Наталія МАЛІМОН